Зусиллями місцевого пароха Калестина Костецького у 1885 році в містечку Скала над Збручем була організована читальня під назвою "руська читальня". Даний заклад мав невеличку бібліотеку, яка складалася із книг, подарованих К. Костецьким. Того ж року бібліотека почала передплачувати газети як українською так польською мовами. Бібліотекарем був Тарнавський, який працював на громадських засадах. Бібліотека працювала що вечора. Це давало змогу людям, які її відвідували, бути в курсі політичних та громадських подій, покращувати свій освітній рівень. Плата за користування бібліотекою становила 10 грейцерів(копійок), які використовувалися для потреб читальні. У 1886 році бібліотека налічувала 85 читачів.
 |
| Олександр Левицький |
 |
| Модест Левицький |
Того ж 1886 року до Скали прибув Олександр Константин Левицький, який був прогресивних поглядів і мав тверду громадську позицію. Він організував осередок "Просвіта". Піклувався Левицький про освітній рівень скальчан. Про це свідчить подарунок до бібліотеки-20 книг. У 1890 році фонд бібліотеки нараховував біля 200 книжок, газети "Діло", "Молот", "Комар". У 1891 році сестра дружини Левицького Олімпії-Марія Вояковська (майбутня дружина Михайла Грушевського) подарувала до бібліотеки 10 книжок. Олександру Левицькому допомагав його син Модест. Саме він впорядкував фонд і бібліотечне діловодство.
 |
| Михайло Грушевський |
 |
| Марія Вояковська-Грушевська |
У 1896 році до Скали приїхав Михайло Грушевський. Разом із дружиною вони подарували до бібліотеки 20 книг. Серед них були твори Пантелеймона Куліша, Леоніда Глібова, Івана Тобілевича, Івана Нечуй-Левицького, Марка Вовчка, Маркіяна Шашкевича. Бібліотекою починає користуватися шкільна молодь.
Далі буде...
для читачів:
ВідповістиВидалитиМатвіїшин Я.О. Підручник Есперанто для Українців.
Matvijiŝyn Ja. Lernolibro de Esperanto [kanta metodo].1970 на базі українських пісень (для кращого запам’ятовування слів). https://plus.google.com/u/0/photos/106477932539002422893/albums/5863704202061600465
Понад 100 стор.; досить повна граматика, фрагмент з хрестоматії (дещо з поезії Т.Шевченка), але без словника*/.
Мелодії пісень легко знайти на YouTube (там за словом Esperanto можна віднайти інші пісні, літературні тексти, контакти з Есперантистами тощо, щоб напочатку звикнути до вимови).
мій попередній коментар для ФБ про вашу ПРЕЦІКАВУ не з"явився на вашій стор. Копіюю фрагмент з моєї майбутньої статті про математика Вол.Йос. Л., де цитую ваш сайт. Може щось додасьте про Левицьких у Скалі?
ВідповістиВидалитиУ міжвоєнні роки, за часів польського панування він з з гордістю підкреслював свою належність до пригнобленої нації, правда зі смутком про виродження власної родини: « \...\ Численний колись рід Левицьких. А саме та галузь, до якої я належу, і яка числила себе українською, зійде зі мною зі світу – і сліду не остане з неї ніякого». [Левицький В.Й. Спомини з життя.- Арк.1]
Два інші сини о.Йосипа, Олександер та Автоном, стали парохами, відповідно у Скалі та Бурдяківцях та були, як і їх сестри, «щирими патріотами». О. Олександер**, до того ж «славний співак», був «знаменитим організатором» у всій околиці, зокрема осередку "Просвіта", не кажучи вже про церковний хор, з яким він гастролював як соліст, навіть у Тернополі. Молодша сестра Марина (Марія) його дружини Олімпії з Вояковських побралася за проф. Михайла Грушевського, що наробило тоді немало розголосу й виявило скрите невдоволення серед частини львівської еліти, яка мала свої види на талоновитого історика. [Левицький В.Й. Спомини з життя.- Арк.2]
**Єдиний син о.Олександра, Модест, що юнаком допомагав батькові, в т.ч. впорядкувати сільську бібліотеку Дві раритетні світлини на сайті батька і сина див.: http://skalabiblioteka.blogspot.com/), згодом «інспектор залізниць в Чернівцях за часів Австрії, не принятий по війні \1914-18\ поляками до служби», змушеий був еміґрувати. Помер в Бразилії. Дві дочки о.Олександра та Олімпії, що стали дружинами, відповідно адвоката Калитовського та о.Савицького, перебралися жити до них у м.Стрию [Левицький В.Й. Спомини з життя.- Арк.2, прим.1].
Видачте допустив мех помилки у попередньому. Прошу читати тут після **
ВідповістиВидалитиЄдиний син о.Олександра, Модест (1873-1927), що юнаком вчився одночасно на правника і музиканта, допомагав батькові, в т.ч. в організації згаданого хору та впорядкуванню сільської бібліотеки (http://skala-podilska.at.ua; дві раритетні світлини батька і сина див. на сайті: http://skalabiblioteka.blogspot.com/). Згодом - «інспектор залізниць в Чернівцях за часів Австрії, не принятий по війні поляками до служби», змушеий був еміґрувати. Помер в Бразилії. Дві дочки о.Олександра та Олімпії, що стали дружинами, відповідно адвоката Калитовського та о.Савицького, перебралися жити до них у м.Стрию [Левицький В.Й. Спомини з життя.- Арк.2, прим.1].